Ляльки – хлопцям, машинки – дівчатам: як іграшковий світ прямує до гендерної рівності

 

гендер в деталях

Коли дитина народжується, хлопчика від дівчинки відрізняють лише статеві органи. На момент приходу в цей світ діти повністю рівні, і для лікаря їхня стать не має значення. А потім усе починається з пелюшок, у прямому сенсі: рожеві чи блакитні, з мереживом чи ні — речі від пінеток до чепчика повинні вказувати на стать дитини, принаймні в поширеному сприйнятті. Доходить до абсурду, коли дитину не в синьому, а в бежевому зимовому комбінезоні автоматично вважають дівчинкою — випадок з особистого досвіду.

Та здоровий глузд нарешті перемагає, і на вулицях дедалі рідше трапляється «тотал пінк» на дівчатках до трьох років. Це дуже вразливий вік — від 0 до 4-х, коли формуються типи поведінки. Важливо розуміти, що діти починають усвідомлювати себе як певну стать із трьох років. У цьому самому віці визначають свою гендерну ідентифікацію трансгендери та люди без статі[1].

Малята розуміють, що таке бути дівчинкою чи хлопчиком, завдяки батькам та іншим близьким дорослим. Наприклад, якщо у матері коротка зачіска, у дитини не виникне стереотип, ніби дівчата носять винятково коси. Проте важливо відстежувати гендерні стереотипи, що їх від самого народження нав’язує суспільство. Ляльки — дівчатам, машинки — хлопцям, дівчата не бігають, хлопці не плачуть. Таке тло змушує дитину ніяковіти від бажання погратися іншою іграшкою. Справа батьків — розширити вибір малятам. Тут варто запитати себе: якби моя дитина була іншої статі, чи сподобалося б йому або їй гратися такими іграшками?

Іграшки як перший крок до нормалізації

Найчутливіший до таких запитань батьків ринок іграшок. Згідно з даними Української асоціації індустрії іграшок (УАІІ), з 2017 року обсяг ринку іграшок у країні зріс на 14,9 %. До кінця 2018-го він виріс іще на 20 % і сягнув близько $630 млн. Для порівняння: 2017 року ринок становив $551 млн, а 2016-го — $472 млн[2]. Більше варіантів — більше грошей.

На іграшки завжди був попит. У Стародавньому Єгипті діти грали в ігри, які не надто відрізнялися від сучасних: ті самі ляльки, солдатики, дерев’яні тварини, м’ячі, кульки, дзиґи. У Стародавній Греції, коли хлопчикам не треба було йти в школу, а дівчаткам на роботу, вони охоче грали в м’яч, щоправда, тоді це був свинячий міхур. Ще хлопці любили тягати за мотузку іграшкову конячку на коліщатках і гойдатися на гойдалках.

Традиційно іграшки мали готувати дітей до виконання хатніх і сімейних обов’язків, тренувати їх. Нині немає потреби вчити дівчинку змалечку доглядати за братами й сестрами, доки батьки в полі. Іграшки виконують суто розважальну функцію. Хоча сортери й інші такі іграшки можуть навчити дитину, але тільки у спільній грі з дорослим.


Барбі отримує нові професії

Показова еволюція іграшок на прикладі Барбі. Лялька, створена 1959 року, пережила на своєму віку кілька метаморфоз, знакових для фемінізму й гендерної рівности. Наприклад, за чотири роки до висадки на Місяць дівчата наочно побачили жінку-астронавтку, правда, поки що іграшкову. А на хвилі боротьби за рівні права у 80-х роках з’явилася директорка Барбі. Навіть у президентських перегонах Барбі взяла участь раніше за всіх — ще 1992 року, для неї обрали образ, який нагадував Гілларі Клінтон. Зрозуміло, що виробники реагують на потреби ринку і запит покупців.

Які іграшки цікаві дітям? Дослідження минулого й сьогодення

Дослідження в цій сфері стверджують, що певні гендерні відмінності є навіть на першому році життя. Шведське перехресне дослідження 1999 року фіксувало, чому віддають перевагу 38 однорічних, 33 трирічних і 35 п’ятирічних дітей, які могли обирати між десятьма різними іграшками (з них чотири «жіночі», чотири «чоловічі» і дві нейтральні), у певній структурованій сесії. Діти грали 7 хвилин наодинці і ще 7 хвилин разом із дорослим, який їх супроводжував. Результати дослідження показали, що дівчата й хлопці вибирають різні іграшки вже з одного року. Ці статеві відмінності було виявлено у всіх трьох вікових категорій. На відміну від попередніх досліджень, ці результати засвідчили, що «жіночі» іграшки з віком стали менш цікавими і для дівчат, і для хлопців[3].

Від чого це залежить? Крім як просто копіювати дорослих навколо, діти сподіваються отримати схвалення (або уникнути несхвалення) від своїх товаришів по іграх. Вони так само чекають похвали від батьків за хорошу поведінку.

Багато батьків стурбовано тим, що хлопчики можуть гратися ляльками або предметами домашнього вжитку, але немає жодних доказів, що такі іграшки розвивають у хлопців негативні навички. Батьки не знають про це і можуть тиснути на синів, щоб ті уникали іграшок, які вважаються «дівчачими». Своєю чергою, ігри дівчат в останні роки стали більше нагадувати ігри хлопців. Дівчатка ототожнюють себе із супергероїнями, граються в пригодницькі ігри, насолоджуються вантажівками, ракетами, динозаврами й хімічними наборами — про це свідчать дані Канадської ради з тестування іграшок[4].

Хлопці й дівчата в будь-якому віці потребують різноманітного ігрового досвіду. Батьки з традиційним ставленням схильні купувати іграшки статевого типу, та все-таки гра — імітація дорослого життя. І хоча від навичок, здобутих у процесі гри, майбутнє дитини вже не залежить, певну базу гра закладає. Гра з кухонними гарнітурами стимулює бажання готувати, обережне поводження з іграшковими тваринами навчить аналогічного зі справжніми, пазли й сортери фігур навчають дітей форм, кольорів, назв предметів.

Виробники часто упаковують і продають іграшки «для хлопчиків» або «для дівчат». Тим часом обидві статі потребують різноманітного ігрового досвіду, щоб розвинути навички й підходи. Тому в описах іграшок дедалі частіше з’являються «товари для дітей». На сайті Розетки, одного з найбільших ритейлерів України, на запит «дитячі кухні» пропонується багато гендерно нейтральних варіантів без традиційних рюшів і рожевого. А на промофото різних іграшок часто діти різної статі граються разом.


Кухня перестала бути іграшкою для дівчат

Стереотипи шкодять дітям

Ініціатива виробників — це не результат осяяння, яке зійшло на них з небес, а відповідь на чіткий запит суспільства й соціальну активність. Наприклад, у Великій Британії внаслідок кампанії «Let Toys Be Toys» уніфікували дитячі відділи у магазинах. Кампанія вимагає, щоб виробники й видавці припинили обмежувати інтереси дітей та пропагувати певні іграшки й книжки як придатні тільки для дівчат або тільки для хлопців[5]. У березні 2019 року почала працювати Комісія з питань гендерних стереотипів у ранньому дитинстві. Остаточні висновки вона обіцяє 2020 року, але вже тепер є багато доказів, що стереотипи змінюють життя з пелюшок.


Комікс з теми

За даними Товариства Фосетта — провідної доброчинної організації Великої Британії для забезпечення гендерної рівности і прав жінок на роботі, вдома та в суспільному житті, 60 % батьків у країні занепокоєно гендерним розділенням дитячих товарів. Згідно з дослідженням, 45 % людей заявили, що в дитинстві відчували тиск гендерних стереотипів, коли від них очікували, що вони поводитимуться певним чином. Більше як половина (51 %) постраждалих поскаржилися, що це обмежує їхню кар’єру, а 44 % вважають, що це шкодить їхнім особистим стосункам. Половина постраждалих жінок (53 %) стверджує, що гендерні стереотипи негативно впливають на те, хто займається доглядовою працею в сім’ї. Особливо потерпали від цього старші жінки; 7 з 10 молодих жінок (18–34 роки), які постраждали від стереотипів, кажуть, що вибір кар’єри у них було обмежено[6].


Алісеани Беллінг грає у костюмі Капітана Америки. Джерело: https://www.nytimes.com

Коли рівність перемагає

В Україні дуже рідко зустрінеш супергероїнь, дівчат-солдатів чи піраток на маскарадах і в дитячих садочках, а от у США історія Алісеани Беллінґ чотири роки тому стала вірусною. Дівчинка захотіла на Геловін бути Капітаном Америкою, і хоча дівчачих розмірів цього костюма не знайшлося, Алісеана таки була ним. У штаті Вісконсін це здалося простою дитячою примхою і водночас порушило низку соціальних питань. В Україні ж на дівчинку могли подивитися з осудом, а батькам зробили б зауваження.

У Disney Store вже кілька років немає маркування для дівчат і хлопців. До монстрів торгівлі, які за гендерну рівність змалечку, долучилися Target, Amazon, Mattel, де є фігурки DC Super Hero Girls. На ринку іграшок із принцесами успішно конкурують супергероїні, а для хлопчиків створили своїх ляльок.


Ляльки для хлопців. Джерело: https://www.wondercrew.com/

Чітко простежується головна тенденція — уніфікація іграшок. Дедалі популярнішими стають нейтральні кольори — жовтий, зелений, червоний. Для батьків, які досі в полоні стереотипів, випускають нестереотипні за функцією іграшки в кольорах, які асоціюються з певною статтю, як-от рожевий конструктор. На щастя, дівчата, які ганяють у футбол, чи хлопці, які грають у приготування їжі, вже нікого не дивують. Сподіваємося, тенденція пошириться, і це дозволить нашим дітям бути вільнішими у виборі, мати розмаїтіші інтереси і професійний вибір.

 
 

Як говорити з дітьми про війну?

Як говорити з дітьми про війну?

 
Якщо дати коротку відповідь на питання, що винесене у заголовок, то буде: чесно і відповідно до віку.
 
Війна, яка приходить в країну, стає частиною життя кожного її жителя, незалежно від віку. І діти для війни навколо себе мають знайти вірне місце у своєму світогляді, щоб вирости дорослими, які будуть цінувати, берегти, захищати мир.
 
Навіть дошкільнята починають питати про те, що бачать і чують навколо (вибухи, сирени, переміщення у безпечне місце і т.ін.), реагують тривогою, плачем, «прилипанням» до батьків.
 
Трохи старші можуть підійти і запитати, що стало з тією людиною, яка померла (наприклад, загиблий солдат, якого показали по новинах).
 
Школярі середньої ланки – поцікавляться, чому розпочалася війна, а юнаки – почнуть розмову про ідеологію воюючих сторін. І в родини є унікальна можливість прояснити для дітей усі їхні питання у безпечний спосіб, примножуючи довіру і взаєморозуміння.
 
Якщо ж у дітей, особливо середнього і старшого шкільного віку, забрати таку можливість, вони все одно будуть шукати відповіді (на теренах Інтернету, на вулиці), але є велика вірогідність, що ті відповіді можуть бути для них травмуючими і невичерпними.
 
 
Тому батькам не варто:
 
    відмовчуватись і давати короткі, різки відповіді («Припини плакати», «Потім поговоримо»);
 
    робити вигляд, що нічого не відбувається;
 
    підмінювати причини подій (наприклад, сказавши, що поїхали у відпустку, а насправді – евакуювались);
 
    давати несправдні обіцянки (типу «Все буде добре»).

Двадцять порад батькам про те, як виховати успішних дітей

Лоіс Брайденбек, вчителька з Америки з 54 роками досвіду викладання у школі розповіла, на що батькам слід звернути увагу, готуючи дітей до майбутнього.

“Нова українська школа” публікує поради, записані на зустрічі, яку організувала Atlantic School у Києві.

1. Читайте дитині, читайте з дитиною, слухайте, коли вона читає. Хай вона бачить, що ви читаєте.

2. Навчіть дітей бути незалежними, не робіть все за них. Знайдіть інформацію про те, яких навичок потрібно очікувати від дитини певного віку. (Наприклад, коли вона має вміти зав’язувати шнурки).

3. Нещодавні дослідження (опубліковані виданням Business Insider) свідчать, що найуспішнішими стають люди, яких у дитинстві батьки привчили робити щоденні домашні справи, в яких був розклад. Тож давайте дітям роботу по дому.

4. Встановіть правила і будьте послідовними, дотримуйтесь правил і розпорядку дня для дитини.

5. Будьте авторитетними, а не авторитарними. Не кричіть на дітей, не будьте жорсткими.

6. Слухайте дітей, відкладіть геть свої телефони. Вчіться спілкуватися наживо.

7. Інколи батьки кажуть: “Я говорю зі своєю дитиною”. Але вони говорять до неї, а не з нею. Якщо ви маєте спільну розмову, тоді навчаєте дитину, як спілкуватися із суспільством.

8. Ми говоримо, що діти мають свободу вибору, але вони не народжуються зі здатністю робити хороший вибір. Тому наша відповідальність  навчити цього. Це не означає відкривати шафу і казати: обирай, що одягнути. Адже дитина може взимку обрати футболку. Дайте натомість вибрати серед трьох речей, які підходять до погоди і місця, в яке йде дитина.

9. Якщо дитина не хоче робити вибір, або їй не подобається те, що їй запропонували, ваше завдання – навчити її контролювати емоції. Діти мають розуміти, що емоції, які вони відчувають,  справжні. Ми маємо навчити їх називати “злість”, “радість”, “щастя”, контролювати і розпізнавати в інших. А також розуміти, що вони справжні для іншої людини.

10. Сфокусуйтеся на процесі, а не результаті. Діти потребують простору для помилок, бо навчаються. Вони мають навчитися виправляти помилки й бути відповідальними за свій вибір.

11. Двомовність або знання багатьох мов допоможе дитині в майбутньому, бо їй доведеться працювати з людьми, які не знають її рідної мови.
Лінгвістичні навички включають у себе щось більше, ніж просто володіння мовою. Вивчаючи мову, ви вивчаєте також, ким є люди, які нею говорять, їхню культуру.

12. Не вимагайте від дітей говорити іноземною мовою після першого заняття. Для вільного соціального спілкування потрібно 2-3 роки, а вільне володіння академічною мовою потребує до семи років вивчення. Усе приходить з часом.

13. Заняття музикою допомагає розвивати слухову пам’ять, а отже  полегшує вивчення мов.

14. Не знаю, чому “нудно” стало поганим словом. Нудьгувати  добре, це дає час подумати.

15. Коли діти роблять щось добре  хваліть їх, але не так, щоб вони вважали себе королями та принцесами. Так у них розвинеться здорова самооцінка, і вони знатимуть, коли похвала заслужена, а коли  недоречна.

16. Допомагайте дітям формувати образ здорової людини. Зараз дівчатка думають, що повинні мати ідеальну шкіру, пишні губи, бути дуже худими. Пам’ятайте, що стандарти краси постійно змінюються.

17. Коли ви нарікаєте на школу чи вчителя – знайте, що це вплине на здатність школи навчати вашу дитину.

18. Не забувайте приділяти час собі, щоб дитина бачила, що ви особистість. Не робіть її найважливішою у своєму житті так, щоб у вас не було стосунків з іншими людьми  це вплине на її власну здатність будувати стосунки.

19. Розвивайте в дитині сильне відчуття родини. Запровадьте сімейні ритуали, які робитимете разом. У вас має бути спільний сімейний час  наприклад, обід.

20. Допомагайте дітям зрозуміти їхнє місце у світі  діліться з ними мовою вашої родини, розповідайте родинну історію чи спогади.

Надія Швадчак, “Нова українська школа”

Як навчити дитину краще запам'ятовувати інформацію: 6 ефективних порад

Запам'ятовування є дуже важливим для того, аби дитина досягнула успіхів у навчанні. Однак цією навичкою часто нехтують.

Батьки при цьому часто забувають, що дитина має достатньо відпочивати, а не весь час гризти граніт науки. Якщо ви хочете допомогти своєму учневі краще вчитися, запам'ятайте і виконуйте ці шість порад.

Як навчити дитину краще запам'ятовувати інформацію

• Ранок – потік енергії

Навчання зранку є дуже ефективним. Не дарма цю тактику використовували ще у давні часи. Тож цей метод може досить добре вплинути на роботу мозку вашої дитини.

• Запишіть на диктофон і прослухайте ще раз

Якщо хочете запам'ятати якусь інформацію, запишіть її на диктофон, а потім прослухайте. Це сприятиме кращому запам'ятовуванню матеріалу.

• Фіксуйте важливе

Діти повинні вчитися писати багато і занотовувати важливе. Адже інформація, зафіксована на письмі, буде довше триматися у пам'яті.

• Повторюйте вивчене

Аби краще запам'ятати матеріал, треба його частіше повторювати.

• Закріплюйте матеріал

Якщо ваша дитина вже записала та запам'ятала матеріал, попросіть її закріпити це знання і повторивши дії спочатку.

• Дотримуйтесь розкладу

Також фахівці радять дотримуватися фіксованого розкладу вдома так, як дитина це робить у школі. Графік має містити час і на опанування нових знань, і на повторення вивченого.

Джерело: Entertainment Times