Чи має право педагог забирати у здобувачів освіти телефон?

Чи має право педагог забирати у здобувачів освіти телефон?

 
Дата: 20.04.2024

Нормами чинного законодавства не передбачено право педагога забирати у здобувачів освіти телефон.

Відповідно до ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Також необхідно звернути увагу, ст. 1 Закон України «Про освіту» зазначає - булінг (цькування) - діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у ‼️тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого.

Отже, керуючись вищевикладеним:

1.  Зберігання телефонів  окремо від здобувача освіти у навчальному кабінеті під час занять, не є позбавленням права власності учня на гаджет.

2.  З урахуванням того, що здобувачі освіти під час освітнього процесу, використовуючи гаджети,  можуть чинити дії, які мають ознаки кібербулінгу, заклад освіти має право заборонити використання їх здобувачами освіти під час уроків, якщо їх використання заважає навчальному процесу. Телефони на уроці можуть використовуватися з дозволу педагога.

У цьому питанні заклад освіти має керуватися принципом безпечного освітнього середовища.

Джерело:

Літо наближається: хто з дітей безкоштовно відпочине в найкращих таборах

Літо наближається: хто з дітей безкоштовно відпочине в найкращих таборах

 Канікули

Не так багато часу лишилося до початку літньої оздоровчої кампанії. І вже укладаються плани стосовно того, як діти відпочитимуть під час канікул.

Курс на Артек

Нещодавно Кабмін вніс зміни до "Порядку використання коштів, передбачених у держбюджеті для організації оздоровлення і відпочинку дітей, які потребують особливої уваги та підтримки". Цей порядок затверджений постановою КМУ від 9 травня 2023 року № 462.

Згідно з цими змінами, до переліку категорій дітей, які цьогоріч отримають безоплатні путівки до "Артеку", додали:

- дітей учасників бойових дій, зокрема і добровольців, визначених у пунктах 19-24 частини 1 статті 6 Закону "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту";

- дітей загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України, визначених у частині першій статті 10-1 Закону;

- дітей, зареєстрованих як ВПО, які отримують допомогу на проживання.

Документом також передбачено, що половина путівок до Міжнародного дитячого центру (МДЦ) "Артек", основна частина якого зараз розміщується в закарпатському регіоні, будуть виділені для дітей, котрі мешкають на території активних бойових дій.При цьому, як і раніше, безоплатні путівки також надаватимуть:- дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування;- рідним дітям батьків-вихователів або прийомних батьків, які проживають в одній прийомній сім’ї чи дитячому будинку сімейного типу;- дітям із малозабезпечених сімей;- дітям, один із батьків яких загинув, зник безвісти або помер від поранення, контузії, каліцтва чи захворювання, отриманого в зоні проведення АТО, здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі й стримування російської збройної агресії в Донецькій та Луганській областях, в зоні бойових дій.

Відпочинок за майже 16 тис. грн

Торік вперше було запроваджено експериментальний проєкт з дитячого відпочинку "Гроші ходять за дитиною". Принцип дії його такий: батькам чи опікунам дітей, які потребують особливої соціальної уваги та підтримки, перераховують бюджетні кошти для придбання на свій розсуд путівок до державних оздоровчих таборів "Артек", "Молода гвардія" та інших. Проєкт продовжено і на цей рік. Він поширюється на дітей з інвалідністю з малозабезпечених чи багатодітних родин віком від 7 до 18 років. На відпочинок та оздоровлення їх держава може виділити кошти, еквівалентні п’яти прожитковим мінімумам. Нині цей показник для дітей у віці 6-18 років складає 3196 грн, відповідно, на путівку для оздоровлення дитини буде виділено 15980 грн.  

Щоб дитина стала учасником експерименту, інформація про неї має бути в реєстрі пільговиків. Чи є вона там - можна з’ясувати через відповідну форму на сайті Мінсоцполітики, через Дію, а також особисто завітавши до територіальних органів соцзахисту.

Отримавши позитивну відповідь про те, що дитина має право на путівку, необхідно звернутися до Приватбанку та відкрити там спеціальну картку, кошти на яку мають надійти в наступному місяці.

"Після зарахування грошей, потрібно обрати місце відпочинку/оздоровлення дитини серед закладів вищої категорії з Державного реєстру майнових об’єктів оздоровлення та відпочинку дітей та зв’язатися з ним, щоб підтвердити можливість отримати послугу та забронювати путівку. Треба також дізнатися в місцевому управлінні соціального захисту щодо умов проїзду до табору (організовано чи самостійно, власним коштом). І залишається - прибути до закладу з дитиною та розрахуватися за путівку, отриманою в ПриватБанку карткою", - пояснює пресслужба Мінсоцполітики.

Путівку на оздоровлення дитини можна отримати на 21 календарний день, а на відпочинок - максимум на 14 днів.

За умовами цього проєкту, знімати гроші з цього спецрахунку заборонено, вони можуть бути використані лише за призначенням - для придбання путівки. Якщо ж протягом трьох місяців ці кошти не будуть використані, банк автоматично повертає їх на рахунок Мінсоцполітики.

Загалом усі, хто хотів би отримати безоплатну чи пільгову, з частковою оплатою, путівку на відпочинок та оздоровлення дитини, мають подати відповідну паперову чи електронну заяву за місцем реєстрації або фактичного проживання (для ВПО), додавши до неї завірені в установленому законодавством порядку копії документа, що посвідчує особу дитини, та документів, які підтверджують її пільговий статус.

Джерело:

Чи можуть батьки бути асистентом дитини в інклюзивному класі?

 Школяри з особливими освітніми потребами

Поняття «особи з особливими освітніми потребами» як такої, яка потребує додаткової постійної чи тимчасової підтримки в освітньому процесі з метою забезпечення її права на освіту, визначено статтею 1 Закону України «Про освіту».

Відповідно до статті 26 Закону України «Про повну загальну середню освіту» в освітньому процесі соціальні потреби учнів з особливими освітніми потребами забезпечуються асистентом учня – соціальним робітником, одним із батьків учня або уповноваженою ними особою. 

Якщо асистентом дитини є її батьки, то вони є учасниками освітнього процесу. Якщо асистент дитини – соціальний робітник або інша, уповноважена батьками особа, то асистент дитини є учасником освітнього процесу лише в разі його допуску. 

❗ Важливо! Асистент учня допускається до участі в освітньому процесі для виконання його функцій виключно за умови проходження спеціальної підготовки (обсягом не менше 15 годин відповідно до Типової програми спеціальної підготовки асистентів учня (дитини)), що підтверджується відповідним документом. 

Рішення про допуск асистента учня до участі в освітньому процесі приймає керівник закладу освіти на основі укладення відповідного договору між закладом освіти та асистентом учня за згодою батьків.

Потреба в асистенті учня/учениці, супроводі під час інклюзивного навчання визначається у висновку інклюзивно-ресурсного центру.

 До основних функцій асистента дитини віднесені: 

• допомога дитині в самообслуговуванні; 

• підтримка у спілкуванні (зокрема за допомогою жестової мови); 

• організація харчування та пересування; 

• забезпечення безпеки та спостереження за станом здоров’я (наприклад, прийом ліків).

Докладно:

🔸 Постанова Кабінету Міністрів України від 15.09.2021 № 957 «Про затвердження Порядку організації інклюзивного навчання у закладах загальної середньої освіти» 👉 http://surl.li/gdops

🔸 Постанова Кабінету Міністрів України від 12.07.2017 № 545 «Про затвердження Положення про інклюзивно-ресурсний центр» 👉 https://bit.ly/3vxd8FE

🔸 Наказ Міністерства освіти і науки України від 08.06.2023 № 708  «Про затвердження Типової програми спеціальної підготовки асистентів учня (дитини)» 👉 http://surl.li/sjprw

🔸 Наказ Міністерства освіти і науки України від 17.11.2021 № 1236 «Про затвердження Умов допуску асистента учня (дитини) до освітнього процесу для виконання його функцій та вимог до нього» 👉 http://surl.li/ibwik

🔸 Наказ Міністерства соціальної політики України від 23.12.2021 № 718  «Про затвердження Державного стандарту соціальної послуги супроводу під час інклюзивного навчання» 👉 http://surl.li/gotap

🔸 Лист Міністерства освіти і науки України від 19.08.2022 № 1/9540-22  «Щодо асистента учня (дитини) в закладах освіти 👉 http://surl.li/sjput

🔸 Лист Міністерства освіти і науки України  від 31.08.2023 № 1/13094-23 «Про організацію освітнього процесу дітей з особливими освітніми потребами у 2023/2024 навчальному році» 👉 http://surl.li/pjqch

Ляльки – хлопцям, машинки – дівчатам: як іграшковий світ прямує до гендерної рівності

 

гендер в деталях

Коли дитина народжується, хлопчика від дівчинки відрізняють лише статеві органи. На момент приходу в цей світ діти повністю рівні, і для лікаря їхня стать не має значення. А потім усе починається з пелюшок, у прямому сенсі: рожеві чи блакитні, з мереживом чи ні — речі від пінеток до чепчика повинні вказувати на стать дитини, принаймні в поширеному сприйнятті. Доходить до абсурду, коли дитину не в синьому, а в бежевому зимовому комбінезоні автоматично вважають дівчинкою — випадок з особистого досвіду.

Та здоровий глузд нарешті перемагає, і на вулицях дедалі рідше трапляється «тотал пінк» на дівчатках до трьох років. Це дуже вразливий вік — від 0 до 4-х, коли формуються типи поведінки. Важливо розуміти, що діти починають усвідомлювати себе як певну стать із трьох років. У цьому самому віці визначають свою гендерну ідентифікацію трансгендери та люди без статі[1].

Малята розуміють, що таке бути дівчинкою чи хлопчиком, завдяки батькам та іншим близьким дорослим. Наприклад, якщо у матері коротка зачіска, у дитини не виникне стереотип, ніби дівчата носять винятково коси. Проте важливо відстежувати гендерні стереотипи, що їх від самого народження нав’язує суспільство. Ляльки — дівчатам, машинки — хлопцям, дівчата не бігають, хлопці не плачуть. Таке тло змушує дитину ніяковіти від бажання погратися іншою іграшкою. Справа батьків — розширити вибір малятам. Тут варто запитати себе: якби моя дитина була іншої статі, чи сподобалося б йому або їй гратися такими іграшками?

Іграшки як перший крок до нормалізації

Найчутливіший до таких запитань батьків ринок іграшок. Згідно з даними Української асоціації індустрії іграшок (УАІІ), з 2017 року обсяг ринку іграшок у країні зріс на 14,9 %. До кінця 2018-го він виріс іще на 20 % і сягнув близько $630 млн. Для порівняння: 2017 року ринок становив $551 млн, а 2016-го — $472 млн[2]. Більше варіантів — більше грошей.

На іграшки завжди був попит. У Стародавньому Єгипті діти грали в ігри, які не надто відрізнялися від сучасних: ті самі ляльки, солдатики, дерев’яні тварини, м’ячі, кульки, дзиґи. У Стародавній Греції, коли хлопчикам не треба було йти в школу, а дівчаткам на роботу, вони охоче грали в м’яч, щоправда, тоді це був свинячий міхур. Ще хлопці любили тягати за мотузку іграшкову конячку на коліщатках і гойдатися на гойдалках.

Традиційно іграшки мали готувати дітей до виконання хатніх і сімейних обов’язків, тренувати їх. Нині немає потреби вчити дівчинку змалечку доглядати за братами й сестрами, доки батьки в полі. Іграшки виконують суто розважальну функцію. Хоча сортери й інші такі іграшки можуть навчити дитину, але тільки у спільній грі з дорослим.


Барбі отримує нові професії

Показова еволюція іграшок на прикладі Барбі. Лялька, створена 1959 року, пережила на своєму віку кілька метаморфоз, знакових для фемінізму й гендерної рівности. Наприклад, за чотири роки до висадки на Місяць дівчата наочно побачили жінку-астронавтку, правда, поки що іграшкову. А на хвилі боротьби за рівні права у 80-х роках з’явилася директорка Барбі. Навіть у президентських перегонах Барбі взяла участь раніше за всіх — ще 1992 року, для неї обрали образ, який нагадував Гілларі Клінтон. Зрозуміло, що виробники реагують на потреби ринку і запит покупців.

Які іграшки цікаві дітям? Дослідження минулого й сьогодення

Дослідження в цій сфері стверджують, що певні гендерні відмінності є навіть на першому році життя. Шведське перехресне дослідження 1999 року фіксувало, чому віддають перевагу 38 однорічних, 33 трирічних і 35 п’ятирічних дітей, які могли обирати між десятьма різними іграшками (з них чотири «жіночі», чотири «чоловічі» і дві нейтральні), у певній структурованій сесії. Діти грали 7 хвилин наодинці і ще 7 хвилин разом із дорослим, який їх супроводжував. Результати дослідження показали, що дівчата й хлопці вибирають різні іграшки вже з одного року. Ці статеві відмінності було виявлено у всіх трьох вікових категорій. На відміну від попередніх досліджень, ці результати засвідчили, що «жіночі» іграшки з віком стали менш цікавими і для дівчат, і для хлопців[3].

Від чого це залежить? Крім як просто копіювати дорослих навколо, діти сподіваються отримати схвалення (або уникнути несхвалення) від своїх товаришів по іграх. Вони так само чекають похвали від батьків за хорошу поведінку.

Багато батьків стурбовано тим, що хлопчики можуть гратися ляльками або предметами домашнього вжитку, але немає жодних доказів, що такі іграшки розвивають у хлопців негативні навички. Батьки не знають про це і можуть тиснути на синів, щоб ті уникали іграшок, які вважаються «дівчачими». Своєю чергою, ігри дівчат в останні роки стали більше нагадувати ігри хлопців. Дівчатка ототожнюють себе із супергероїнями, граються в пригодницькі ігри, насолоджуються вантажівками, ракетами, динозаврами й хімічними наборами — про це свідчать дані Канадської ради з тестування іграшок[4].

Хлопці й дівчата в будь-якому віці потребують різноманітного ігрового досвіду. Батьки з традиційним ставленням схильні купувати іграшки статевого типу, та все-таки гра — імітація дорослого життя. І хоча від навичок, здобутих у процесі гри, майбутнє дитини вже не залежить, певну базу гра закладає. Гра з кухонними гарнітурами стимулює бажання готувати, обережне поводження з іграшковими тваринами навчить аналогічного зі справжніми, пазли й сортери фігур навчають дітей форм, кольорів, назв предметів.

Виробники часто упаковують і продають іграшки «для хлопчиків» або «для дівчат». Тим часом обидві статі потребують різноманітного ігрового досвіду, щоб розвинути навички й підходи. Тому в описах іграшок дедалі частіше з’являються «товари для дітей». На сайті Розетки, одного з найбільших ритейлерів України, на запит «дитячі кухні» пропонується багато гендерно нейтральних варіантів без традиційних рюшів і рожевого. А на промофото різних іграшок часто діти різної статі граються разом.


Кухня перестала бути іграшкою для дівчат

Стереотипи шкодять дітям

Ініціатива виробників — це не результат осяяння, яке зійшло на них з небес, а відповідь на чіткий запит суспільства й соціальну активність. Наприклад, у Великій Британії внаслідок кампанії «Let Toys Be Toys» уніфікували дитячі відділи у магазинах. Кампанія вимагає, щоб виробники й видавці припинили обмежувати інтереси дітей та пропагувати певні іграшки й книжки як придатні тільки для дівчат або тільки для хлопців[5]. У березні 2019 року почала працювати Комісія з питань гендерних стереотипів у ранньому дитинстві. Остаточні висновки вона обіцяє 2020 року, але вже тепер є багато доказів, що стереотипи змінюють життя з пелюшок.


Комікс з теми

За даними Товариства Фосетта — провідної доброчинної організації Великої Британії для забезпечення гендерної рівности і прав жінок на роботі, вдома та в суспільному житті, 60 % батьків у країні занепокоєно гендерним розділенням дитячих товарів. Згідно з дослідженням, 45 % людей заявили, що в дитинстві відчували тиск гендерних стереотипів, коли від них очікували, що вони поводитимуться певним чином. Більше як половина (51 %) постраждалих поскаржилися, що це обмежує їхню кар’єру, а 44 % вважають, що це шкодить їхнім особистим стосункам. Половина постраждалих жінок (53 %) стверджує, що гендерні стереотипи негативно впливають на те, хто займається доглядовою працею в сім’ї. Особливо потерпали від цього старші жінки; 7 з 10 молодих жінок (18–34 роки), які постраждали від стереотипів, кажуть, що вибір кар’єри у них було обмежено[6].


Алісеани Беллінг грає у костюмі Капітана Америки. Джерело: https://www.nytimes.com

Коли рівність перемагає

В Україні дуже рідко зустрінеш супергероїнь, дівчат-солдатів чи піраток на маскарадах і в дитячих садочках, а от у США історія Алісеани Беллінґ чотири роки тому стала вірусною. Дівчинка захотіла на Геловін бути Капітаном Америкою, і хоча дівчачих розмірів цього костюма не знайшлося, Алісеана таки була ним. У штаті Вісконсін це здалося простою дитячою примхою і водночас порушило низку соціальних питань. В Україні ж на дівчинку могли подивитися з осудом, а батькам зробили б зауваження.

У Disney Store вже кілька років немає маркування для дівчат і хлопців. До монстрів торгівлі, які за гендерну рівність змалечку, долучилися Target, Amazon, Mattel, де є фігурки DC Super Hero Girls. На ринку іграшок із принцесами успішно конкурують супергероїні, а для хлопчиків створили своїх ляльок.


Ляльки для хлопців. Джерело: https://www.wondercrew.com/

Чітко простежується головна тенденція — уніфікація іграшок. Дедалі популярнішими стають нейтральні кольори — жовтий, зелений, червоний. Для батьків, які досі в полоні стереотипів, випускають нестереотипні за функцією іграшки в кольорах, які асоціюються з певною статтю, як-от рожевий конструктор. На щастя, дівчата, які ганяють у футбол, чи хлопці, які грають у приготування їжі, вже нікого не дивують. Сподіваємося, тенденція пошириться, і це дозволить нашим дітям бути вільнішими у виборі, мати розмаїтіші інтереси і професійний вибір.

 
 

Як говорити з дітьми про війну?

Як говорити з дітьми про війну?

 
Якщо дати коротку відповідь на питання, що винесене у заголовок, то буде: чесно і відповідно до віку.
 
Війна, яка приходить в країну, стає частиною життя кожного її жителя, незалежно від віку. І діти для війни навколо себе мають знайти вірне місце у своєму світогляді, щоб вирости дорослими, які будуть цінувати, берегти, захищати мир.
 
Навіть дошкільнята починають питати про те, що бачать і чують навколо (вибухи, сирени, переміщення у безпечне місце і т.ін.), реагують тривогою, плачем, «прилипанням» до батьків.
 
Трохи старші можуть підійти і запитати, що стало з тією людиною, яка померла (наприклад, загиблий солдат, якого показали по новинах).
 
Школярі середньої ланки – поцікавляться, чому розпочалася війна, а юнаки – почнуть розмову про ідеологію воюючих сторін. І в родини є унікальна можливість прояснити для дітей усі їхні питання у безпечний спосіб, примножуючи довіру і взаєморозуміння.
 
Якщо ж у дітей, особливо середнього і старшого шкільного віку, забрати таку можливість, вони все одно будуть шукати відповіді (на теренах Інтернету, на вулиці), але є велика вірогідність, що ті відповіді можуть бути для них травмуючими і невичерпними.
 
 
Тому батькам не варто:
 
    відмовчуватись і давати короткі, різки відповіді («Припини плакати», «Потім поговоримо»);
 
    робити вигляд, що нічого не відбувається;
 
    підмінювати причини подій (наприклад, сказавши, що поїхали у відпустку, а насправді – евакуювались);
 
    давати несправдні обіцянки (типу «Все буде добре»).