10 універсальних мінівправ на будь-який урок

З дорослішанням діти, стаючи підлітками, втрачають креативність. “Ми чекаємо від них [підлітків – ред.] правильних відповідей замість того, щоб дати простір, в якому вони можуть бути так само допитливими, як у дошкільні роки. Тому учні неhttps://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/Znimok-ekrana-2024-05-03-o-13.37.53-1024x421.png 1024w, https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/Znimok-ekrana-2024-05-03-o-13.37.53-768x316.png 768w, https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/Znimok-ekrana-2024-05-03-o-13.37.53-1536x632.png 1536w, https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/Znimok-ekrana-2024-05-03-o-13.37.53-2048x842.png 2048w" sizes="(max-width: 730px) 100vw, 730px" style="color:rgb(1, 1, 1);line-height:1.2;padding:0px;margin:0px 0px 40px;box-sizing:border-box;outline:none;list-style:none;height:auto;max-width:100%;display:block">

ГРА “ГЕНЕРАТОР ЗВ’ЯЗКІВ”

Це справжній мозковий штурм для дітей різного віку!

Завдання гри допоможуть налаштувати учнів та учениць на взаємодію, залучити до нової теми, розвинути фантазію, креативність, навичку презентації та командну роботу”, – акцентує Катерина.

💡Як грати?

Учитель/ка дає завдання командам за 3 хвилин вигадати, що спільного в непов’язаних між собою речах –

  • наприклад, у кави та ведмедя (кожен із них може дати тобі заряд енергії та адреналін, вони теплі, вони коричневого кольору тощо);
  • палички Гаррі Поттера та мобільного телефону;
  • давньоєгипетської піраміди та сучасного хмарочоса.

Ці предмети можуть бути пов’язані з темою уроку, визначеннями чи ключовими поняттями. Опісля команди презентують по черзі одну спільну рису та пояснюють закономірність зв’язків.

ГРА “АРТ-ІНТУЇЦІЯ”

Це ще одна гра на розвиток креативного мислення, фантазії, просторової уяви та інтуїції, яку пропонує Катерина.

💡Як грати?

За шаблонами учням та ученицям потрібно домалювати зображені елементи так, аби з’явився предмет. Предмет можна пов’язати з певною темою, а можна дати простір для фантазії.

Гру використовують на початку заняття для налаштування та залучення учнів і учениць.

Зображення, що містить текст, знімок екрана, дизайн Автоматично згенерований описhttps://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/zobrazhennya-sho-mistit-tekst-znimok-ekrana-dizaj-300x209.jpeg 300w" sizes="(max-width: 730px) 100vw, 730px" style="color:rgb(1, 1, 1);line-height:1.2;padding:0px;margin:0px 0px 40px;box-sizing:border-box;outline:none;list-style:none;height:auto;max-width:100%;display:block">Зображення, що містить Прямокутник, дизайн, візерунок Автоматично згенерований опис із середнім рівнем достовірностіhttps://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/zobrazhennya-sho-mistit-pryamokutnik-dizajn-vizeru-300x210.jpeg 300w" sizes="(max-width: 730px) 100vw, 730px" style="color:rgb(1, 1, 1);line-height:1.2;padding:0px;margin:0px 0px 40px;box-sizing:border-box;outline:none;list-style:none;height:auto;max-width:100%;display:block">

ХМАРА СЛІВ

Хмари слів (також відомі як хмари тегів, колажі слів або wordle) – це візуальне представлення тексту, відтворення списку слів, категорій, міток чи ярликів на єдиному спільному зображенні. За допомогою хмар слів можна візуалізувати термінологію з певної теми в більш наочний спосіб. Це допомагає швидше запам’ятати інформацію. Використання хмари слів доречне на уроках із будь-якої дисципліни.

  • WordArt.com – онлайн-генератор, який дає змогу легко створювати дивовижні та унікальні хмари слів.

У “хмару” можна “зашифрувати” тему уроку, яку учні та учениці мають визначити. “Хмара” може слугувати опорним конспектом для подачі нового матеріалу чи його узагальнення”, – радить Катерина Процько.

💡Як використовувати?

Запропонуйте дітям

  • прочитати в “хмарі” основне питання, на яке варто знайти відповідь протягом уроку;
  • скласти речення або розповідь, використовуючи якомога більше слів із “хмари”;
  • згенерувати “хмару” зі слів, які відповідають темі уроку, і попросити пояснити їх зміст;
  • зробити “хмарку” підказок до оглядової теми;
  • повторити основні поняття теми.

https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/Znimok-ekrana-2024-05-03-o-13.38.53-300x125.png 300w, https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/Znimok-ekrana-2024-05-03-o-13.38.53-1024x426.png 1024w, https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/Znimok-ekrana-2024-05-03-o-13.38.53-768x319.png 768w, https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/Znimok-ekrana-2024-05-03-o-13.38.53-1536x638.png 1536w, https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/Znimok-ekrana-2024-05-03-o-13.38.53-2048x851.png 2048w" sizes="(max-width: 730px) 100vw, 730px" style="color:rgb(1, 1, 1);line-height:1.2;padding:0px;margin:0px 0px 40px;box-sizing:border-box;outline:none;list-style:none;height:auto;max-width:100%;display:block">

ОНЛАЙН-МАЛЬОВАНКИ

Розмальовки стануть допоміжним інструментом на уроці для релаксації, заземлення та рефлексії, вираження емоцій через кольори. Можна використовувати для тайм-аутів, або для зміни діяльності”, – радить Катерина.

https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/word-image-38-300x165.png 300w, https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/word-image-38-1024x562.png 1024w, https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/word-image-38-768x421.png 768w, https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/word-image-38-1536x842.png 1536w" sizes="(max-width: 730px) 100vw, 730px" style="color:rgb(1, 1, 1);line-height:1.2;padding:0px;margin:0px 0px 40px;box-sizing:border-box;outline:none;list-style:none;height:auto;max-width:100%;display:block">

ЛІТЕРОПАД

Ігрове колесо можна використовувати на будь-якому етапі заняття, залежно від контексту завдань. Універсальне ігрове колесо на платформі Wordwall має на кожній грані по одній літері українського алфавіту.

💡Як грати?

Учні й учениці по черзі крутять колесо та отримують певну літеру, на яку їм потрібно назвати характеристику, поняття, пов’язане з предметом чи темою уроку, або ж описати свій настрій, характер, захоплення.

Можна влаштувати змагання, хто назве більше слів на одну букву, або все заняття спілкуватися лише тими словами, які починаються саме на ту літеру, яка вам випала”, – пропонує Катерина.

https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/word-image-39-300x170.png 300w,

МУЗИЧНІ ЗОБРАЖЕННЯ

💡 Як використовувати?

Переходимо за посиланням, завантажуємо будь-яку картинку / фотографію – і слухаємо, яку мелодію чи звуки природи нам запропонує ресурс.

“Imaginarysoundscap – це нейромережа, яка підбере вашому зображенню / картинці / фото музичний супровід. Цікаво порівняти свої відчуття з тим, що почув: чи підійшло, чи здивувало”, – розповідає Катерина.

Ідеї для використання нейромережі:

  • озвучити ілюстрації до літературного твору або ж оживити фото героя твору;
  • озвучити символічні поняття-зображення для тьюторських та класних годин;
  • озвучити портрети відомих постатей.

ІНТЕРАКТИВНІ КОМАНДОТВОРЧІ ІГРИ

Інтерактивні командотворчі ігри для згуртування колективу, розвитку креативності, критичного мислення та обґрунтування власних думок стануть у пригоді на тьюторських та класних годинах, на вступних уроках-знайомствах із дітьми.

https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/word-image-40-300x156.png 300w, https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/word-image-40-1024x531.png 1024w,

Можна використовувати на початку заняття для позитивного налаштування та встановлення контакту через обговорення та обмін думками”, – радить Катерина Процько.

https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/Znimok-ekrana-2024-05-03-o-13.40.11-300x207.png 300w, https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/Znimok-ekrana-2024-

КВЕСТ-УРОКИ

Квести сприяють залученню дітей до пошукової діяльності й обговорень. Їх можна використовувати як розминку між різними етапами уроку, або як елемент квест-заняття.

💡 Як створити? Використовуйте будь-який графічний застосунок – Canva, Powerpoint або Google презентації найпростіші у використанні. Або ж запропонуйте учням створити квест самостійно.

Зображення, що містить текст, Обличчя людини, знімок екрана Автоматично згенерований описhttps://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/zobrazhennya-sho-mistit-tekst-oblichchya-lyudini-znim-300x224.jpeg 300w,

Зображення, що містить текст, знімок екрана, Загальні поставки, дизайн Автоматично згенерований описhttps://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/zobrazhennya-sho-mistit-tekst-znimok-ekrana-zagal-300x169.jpeg 300w, https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/zobrazhennya-sho-mistit-tekst-znimok-ekrana-zagal-1024x576.jpeg 1024w, https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/zobrazhennya-sho-mistit-tekst-znimok-ekrana-zagal-768x432.jpeg 768w" sizes="(max-width: 730px) 100vw, 730px" style="color:rgb(1, 1, 1);line-height:1.2;padding:0px;margin:0px 0px 40px;box-sizing:border-box;outline:none;list-style:none;height:auto;max-width:100%;display:block">

ʼЗображення, що містить текст, знімок екрана, дизайн Автоматично згенерований описhttps://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/zobrazhennya-sho-mistit-tekst-znimok-ekrana-dizaj-1-300x169.jpeg 300w, https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/zobrazhennya-sho-mistit-tekst-znimok-ekrana-dizaj-1-1024x576.jpeg 1024w, https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/zobrazhennya-sho-mistit-tekst-znimok-ekrana-dizaj-1-768x432.jpeg 768w" sizes="(max-width: 730px) 100vw, 730px" style="color:rgb(1, 1, 1);line-height:1.2;padding:0px;margin:0px 0px 40px;box-sizing:border-box;outline:none;list-style:none;height:auto;max-width:100%;display:block">

Зображення, що містить текст, малюнок, ілюстрація, мистецтво Автоматично згенерований описhttps://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/zobrazhennya-sho-mistit-tekst-malyunok-ilyustraciya-210x300.jpeg 210w, https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/zobrazhennya-sho-mistit-tekst-malyunok-ilyustraciya-717x1024.jpeg 717w, https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/05/zobrazhennya-sho-mistit-tekst-malyunok-ilyustraciya-768x1097.jpeg 768w" sizes="(max-width: 730px) 100vw, 730px" style="color:rgb(1, 1, 1);line-height:1.2;padding:0px;margin:0px 0px 40px;box-sizing:border-box;outline:none;list-style:none;height:auto;max-width:100%;display:block">

Катерина Молодик, методистка “Нової української школи”

 

 

НУШ

Як вчителю стати авторитетом для учня? 12 головних порад

Вероніка Сироткіна

Як вчителю стати авторитетом для учня_ 15 головних порад

    Чи пам’ятаєте ви своє навчання в школі?  Певно, ви мали улюблених вчителів. Пригадайте, якими вони були?

    Найімовірніше, ці викладачі, були цікавими й освіченими, вимогливими, але справедливими. Вони створювали в класі правильну атмосферу та ставилися до учнів з повагою.

    Так, вони були старші та розумніші, але їхній авторитет був зумовлений професіоналізмом і особливим ставленням до учня, адже хороший вчитель це друг і наставник.

    Безсумнівно, здорове середовище сприяє кращому навчанню, і завдання вчителя забезпечити відповідні умови, встановити адекватні взаємовідносини, мати гарний вплив і надавати необхідну підтримку.

    Тож пропонуємо поговорити сьогодні про авторитет і способи ним стати! 

    Що таке дисципліна?

    Коли ми говоримо про авторитет учителя, часто на думку спадає поняття дисципліни, яку ми здебільшого асоціюємо з суворістю й обмеженнями. Однак варто зазначити, що дисципліна не повинна сприйматися як покарання.

    Насправді дисципліна покликана структурувати практику навчання і створити порядок у класі.

    Не варто думати про неї як про втілення влади чи контролю або про те, що робить навчання складним і болісним.

    Зовсім навпаки, — клас, де панує дисципліна, є активним і залученим, функціонує на основі взаєморозуміння і поваги, а не через страх або нав'язування правил.

    Тож простий і логічний кодекс правил поведінки однозначно принесе користь усім.

    Можливо, ви стикалися у своїй практиці з такими проявами браку дисципліни, коли студенти:

    • використовують на занятті рідну мову (L1);
    • часто відволікаються; не виконують домашні завдання;
    • скаржаться на навчання;
    • забувають принести навчальні матеріали;
    • використовують мобільні телефони не для навчальної мети;
    • засинають на уроці;
    • відходять від теми заняття;
    • поводяться неприйнятно;
    • вдаються до дискримінації.

    Якщо вище перелічене здається знайомим, тоді цей блог для вас, і далі ми розповімо, як стати для учнів авторитетом, налагодити з ними добрі стосунки та завоювати повагу.

    Встановлення авторитету

    Авторитет не з’являється сам по собі, його необхідно «заслужити».

    Основою для цього стане повага студентів, яку можна отримати не шляхом контролю або тиску, а завдяки правильній поведінці. А саме:

    Підготовка

    Основою для поваги стане ваш професіоналізм.

    Знання, розуміння і майстерність є невід'ємною складовою побудови авторитету у студентів.

    Повірте, вони дуже добре відчувають, коли ви не впевнені у своїй позиції.

    У цьому немає нічого поганого: навіть якщо ви не можете одразу відповісти на запитання або надати достовірну інформацію просто скажіть про це.

    Однак, запишіть запитання, підготуйтеся і поверніться з відповіддю наступного разу.

    А щоб таких ситуацій виникало менше, заповнюйте свої прогалини у знаннях, постійно навчайтеся і цікавтеся своїм предметом.

    Також запам’ятайте імена ваших учнів. Іноді це може бути складно, але надзвичайно важливо для налагодження добрих стосунків і плідної комунікації.

    Стійкість і справедливість

    Залишатися рішучим і водночас справедливим викладачем завдання не з легких.

    Для цього необхідно розуміти, що авторитет — це не жорсткість, а доброта не означає слабкість.

    Такий підхід передбачає створення умов, за яких учні поважають, а не бояться вчителя, де кожен із них відчуває себе значущим і почутим.

    Who’s the boss?

    Завжди пам’ятайте, хто головний у класі.

    Будь-яка група, яку ви навчаєте, складається з різних індивідів: із лідерів і послідовників, із тих, хто приймає рішення і активно бере участь у процесі та тих, хто сором'язливо мовчить.

    І може трапитися, що деякі студенти будуть намагатися конкурувати з вами і навіть підірвати ваш авторитет.

    Тому завжди пам’ятайте, що саме у вас є освіта, досвід, професійні навички, тисячі годин практики та напрацьовані вміння вирішувати будь-які проблемні ситуації. У жодного учня немає такого багажу, тому авторитет у класі належить тільки вам.

     

    Встановлення правил і меж

    Почніть із встановлення чітких, прийнятних меж, що відповідають вашим навчальним цілям.

    Повідомте про них із самого початку, окремо вказавши пункти, які не підлягають обговоренню.

    Однак пам'ятайте про індивідуальні потреби ваших учнів і залишайтеся справедливим, встановлюючи правила.

    Студенти мають розуміти, що правила існують не для того, щоб обмежувати, а для створення безпечного і продуктивного навчального середовища, де панує взаємоповага, кооперація і де кожен може максимально розвинути свій потенціал.

    Одним із найдієвіших підходів у встановленні правил буде залучення учнів до процесу їх створення.

    Колективна згода, наприклад, «виконувати домашні завдання вчасно» або «не перебивати співрозмовника» не тільки додасть мотивації дотримуватися спільних правил, але й дозволить учням відчути, що їх розуміють і цінують.

    Негативна реакція

    Підвищувати голос і сердитися — це найгірша реакція з можливих на неналежну поведінку, яка тільки погіршить стосунки та зруйнує авторитет.

    Масштаб особистості визначається величиною проблеми, яка здатна вас вивести з себе.

    Зигмунд Фрейд

    У складних ситуаціях дайте собі хвилинку вгамувати емоції, відповісти обдумано, а не реагувати імпульсивно. Так ви дасте правильний відгук на недотримання встановлених правил і продемонструєте учням хороший приклад самоконтролю.

    Обґрунтування

    Пояснюйте свої рішення. Учні повинні розуміти, чому варто чи не варто щось робити, і як це впливає на процес навчання.

    Якщо учні будуть розуміти причину, вони будуть краще сприймати ваші дії, сформують повагу і з більшою ймовірністю засвоять важливі цінності.

    Взаємоповага

    Найкращий спосіб завоювати повагу — показати приклад.

    Ставтеся з повагою до кожного учня, демонструючи прихильність і уважність до їхніх потреб і думок.

    Якщо учні будуть відчувати повагу до себе, вони охоче будуть відповідати взаємністю.

    Як результат, формування позитивних відносин забезпечить гармонійну атмосферу в класі.

    Мова тіла

    Це ще один важливий аспект формування авторитету. Іноді мова тіла діє сильніше, ніж вербальні вказівки.

    Це потужний інструмент, здатний привернути увагу, передати відкритість і впевненість і зміцнити повагу до вчителя.

    Слідкуйте за своєю поставою, жестами, мімікою та зоровим контактом.

    Транслювати впевненість і контроль ви можете, якщо станете рівно, розправивши плечі і піднявши голову. Відкриті жести, своєю чергою, продемонструють заохочення до участі та відкритість.

    Вираз обличчя має передавати серйозність, ентузіазм або іншу мету вашого повідомлення.

    А правильний помірний зоровий контакт сприятиме встановленню взаєморозуміння з учнями та їхньому відчуттю цінності.

    Ваш голос також має значення. Додатково до мови тіла, рівний, чіткий тон вимови транслюватиме спокій і впливовість, а зміна висоти і гучності зможе зацікавити учнів і акцентувати важливі моменти.

    Магія руху

    Продовжуючи тему мови тіла, поговоримо про рух як ще один інструмент спілкування з учнями.

    Він допоможе не тільки утримувати увагу аудиторії, але й подолати бар’єр між учителем і учнями, зробити вчителя дружнім і відкритим, а процес навчання більш особистим і сприйманим.

    Правильна техніка руху здатна посилити ефект вашої присутності і здобути авторитет, створюючи водночас більш комфортне й інтерактивне навчальне середовище.

    Для максимального ефекту можете спробувати:

    Змінювати місцезнаходження

    Регулярне пересування в класі допоможе тримати увагу і інтерес, подолати монотонність, поліпшити фокус і залученість учнів.

    Рух для акценту

    Синхронізуйте певні рухи з важливими моментами і етапами уроку, це забезпечить динамічність і краще запам’ятовування матеріалу.

    Залучення

    Дайте вашим учням також можливість рухатися:

    • підходити до дошки,
    • формувати групи для обговорення,
    • пересуватися по класу для виконання різних завдань.

    Це не тільки урізноманітнить заняття, але й сприятиме розвитку кооперації.

    Враховуйте потреби

    Слідкуйте за реакцією учнів під час вашого і їхнього пересування по класу.

    Деяким часта зміна умов навчання може заважати або завдавати незручностей, тому поважайте потреби кожного.

    Винагорода і покарання

    У здорових стосунках завжди панує компроміс. У навчальному середовищі він проявляється в балансі авторитету і емпатії, а також у поєднанні дисципліни з мотивацією.

    Йдеться, зокрема, про справедливий обмін «ти мені, я тобі», який виховує взаємоповагу і відповідальність за результат.

    Тому важливо заохочувати позитивну поведінку і попереджати негативну.

    Відповідно, винагорода повинна бути позитивним підкріпленням у вигляді різних форм — словесна похвала, бонус, оцінка або навіть привілеї, як, наприклад, додатковий вільний час або керівництво груповим проєктом.

    Таке підтвердження зусиль учнів буде мотивувати інших наслідувати їхній приклад.

    Покарання ж, своєю чергою, повинно бути зваженим і чутливим.

    Можливо, деякі з цих ідей знадобляться:

    • додаткове домашнє завдання; скорочення строків виконання завдання;
    • попередження про зниження оцінки;
    • попередження про позначку «відсутній на уроці» за погану поведінку;
    • заспівати пісню / станцювати;
    • створити речення-пояснення цільовою мовою, наприклад, використовуючи умовні речення: «What would have been different if I had prepared my homework on time»

    Баланс між роботою та розвагами

    Зі складними класами найпростіше впоратися шляхом впровадження ігор, фільмів або інших розваг. Однак це не найкращий спосіб завоювати авторитет.

    Не бійтеся бути рішучим і змушувати учнів працювати.

    Не змінюйте своєї позиції: якщо ви не отримали бажаного результату, продовжуйте практику, поки не отримаєте, і тільки потім надайте позитивне підкріплення — похвалу або винагороду.

    І трохи науки наостанок: існує безліч досліджень на тему стосунків між учителем і учнями та їхній вплив на формування здорового навчального середовища.

    Турбота і підтримка вчителя однозначно мотивує учнів.

    Відповідальний, незалежний, авторитетний, справедливий і турботливий учитель служить хорошим прикладом.

    А створення безпечного і довірчого середовища, в якому враховуються потреби кожного учня, сприяє залученості та ефективному навчанню.

    grade.ua

     

    Підзарядка для вчителя: як поновити ресурси, коли сили на нулі

     

    Третя чверть така дооовга, а сил уже зовсім нема? Ми готові вам допомогти! За кілька хвилин пройдіть тест на вигорання, правильно оберіть заняття, які наповнюють енергією, та навчіться робити кінезіологічні вправи для зняття тривоги. Про усе це розповідає Марина Вострова, психотерапевтичний кінезіолог, тренер з розвитку емоційного інтелекту, авторка та ведуча тренінгових програм з налаштування гармонійних стосунків.

    Чому вчительська професія належить до тієї категорії, де так часто вигорають? Тому що вчителі орієнтовані на внесок у життя інших людей, але іноді забувають піклуватися про себе та «вкладати» у себе. Також вчителі — у центрі виру комунікацій та мають швидко перемикатися з дітей на колег, з колег на батьків та керівництво. А значить, вчитель завше має бути гнучким і адаптивним навіть у непередбачуваних ситуаціях. Важлива риса вчителів — резистентність: внутрішня стійкість та необхідність швидко відновлюватися після стресів. На жаль, система, у якій працюють вчителі, не орієнтована на те, щоб вчитель встигав відновлюватися. Разом з тим, вчитель має не тільки сам вчитися швидко відновлюватися, а й навчати цього дітей. Для цього «батарейка» має бути в «плюсі». Спробуймо це перевірити.

    Зробіть простий тест на втому
    Якщо спиратися на психологічні теорії, то початок вигорання — це коли ви відчуваєте шалений ентузіазм на початку роботи. У деяких теоріях такий стан називають першою стадією емоційного вигорання. Не всі люди це помічають. І тим паче не замислюються, що це пов'язано з вигоранням.

    Більш явні симптоми — вас починають дратувати буденні ситуації, як-от коли на роботі хтось звернеться двічі з одного й того ж питання. Ба навіть звичайне спілкування з рідними тепер не таке вже й просте. Це означає, що вам починає бракувати внутрішніх ресурсів.

    ТЕСТ: Перевірте, наскільки заряджені ваші «батарейки»

    Саме час трохи уповільнитись і робити паузи. Хоча б невеликі протягом дня: на чай-каву та спілкування з хорошими людьми. А перед сном можна випивати чашку теплого молока з ложечкою меду — це не тільки сприятиме пом'якшенню вчительського горла, а й поповнить ваші запаси кальцію, який потрібен для справної роботи нервової системи.

    Є швидка методика, яка показує, наскільки ви зараз сповнені енергією чи, навпаки, потребуєте «живлення». Численні дослідження свідчать, що тест, попри видиму простоту, з результатами не підводить.

    Візьміть аркуш паперу й намалюйте на ньому годинник — який тільки забажаєте.

    Згідно з цим, ми розрахуємо ступінь втоми.

    Якщо ваша годинна стрілка опинилася нижче горизонтальної лінії (між дев'яткою та трійкою на годиннику) — внутрішнього ресурсу вам бракує, ви втомлені. Що нижче стрілка, то втомленішими ви почуваєтеся. Стрілка показує шосту? Ви вкрай виснажені.

    Тепер подивіться, які ще елементи є на годиннику. Кнопка від будильника? Ви не тільки перевтомлені, а й відчуваєте внутрішню тривожність, адже боїтеся не встигнути все або й не встигаєте, і це вас турбує. Це наче знак «стоп» — зупиніться і зверніть увагу на себе, а не тільки на те, що відбувається довкола.

    Коли я проводжу тренінг у середині чверті, приблизно 70 % вчителів малюють стрілку трохи вище горизонтальної лінії або на ній. А от коли вчителі проходять тест на початку чверті чи наприкінці, близько 80 % малюють стрілку нижче лінії 3–9, що позначає втому.

    Шукайте те, що наповнює вас радістю
    Рекомендую взяти блокнот та написати список того, що вас наповнює радістю, приносить задоволення. Не поспішайте: що більше згадаєте таких речей, то краще.

    Понад усе я люблю...
    Я щаслива (-ий), коли...
    Я мрію...
    Готова (-ий) навчитися...
    Можу поділитися...
    А коли відчуваєте, що ваш особистий спідометр наближається до нуля, розгортайте блокнот і виконуйте щонайменше три речі, які там записані. Можете це зробити за тиждень, за кілька днів — залежно від того, що конкретно зараз ви готові собі дозволити.

    Спостерігайте за собою
    Як зрозуміти, що вас найкраще наповнює енергією? Спостерігайте за собою. Згадуйте. Якщо я запитую людей, де їм подобається черпати енергію для тіла — часто чую: масаж, йога, плавання, прогулянки, фітнес, смачна їжа. На запитання, чому радіє душа, часто говорять про емоційне приємне спілкування — з друзями, близькими, коханими. Якщо говорити про те, що наповнює наш розум, — часто згадують книги, фільми, нестандартні головоломки, які дають змогу творити й креативити, спілкування з природою. І не забувайте про те, що треба гармонійно наповнювати ці чотири скарбнички внутрішнього ресурсу.

    Пам'ятайте: сонце є в кожній людині, просто дозвольте йому сяяти. Я глибоко переконана, що в кожному з нас є невичерпна сила та сяйво, але часом забуваємо про це, бо зорієнтовані на щось зовнішнє. Для того щоб дозволити сяяти своєму сонцю, важливо приділяти увагу собі й любити себе. Але не в тому сенсі, що, мовляв, «оце я богиня!», а в плані розуміння себе та вміння піклуватися про свої душевні потреби.

    Практикуйте емпатійне слухання
    Регулярне виконання вправи допоможе не тільки навчитися розслаблятися, а й відчути, що вас розуміють та приймають інші. Це дуже хороший вклад у відновлення внутрішнього ресурсу. Виконання вправи займає рівно 8 хвилин. Практикуйте її з людиною, якій можете довіритися та поруч з якою вам комфортно. Це може бути ваш друг, добрий колега, хтось із рідних.

    Домовтесь із напарником, хто розпочинає вправу. Важливо, щоб навколо вам нічого не заважало. Ця людина три хвилини поспіль говорить про те, що в неї на серці, чим хоче поділитися, що накипіло. Друга людина має слухати, але є певні правила. Слухати треба уважно й мовчки, не перебиваючи та не ставлячи запитань.

    Емоційне вигорання вчителів: як йому протистояти

    Потім є одна хвилина на зворотний зв'язок. Той, хто слухав, може поділитися тим, що він почув. Краще говорити про почуття людини, які ви почули від неї в розмові. Віддзеркальте почуте в двох-трьох реченнях та поверніть співрозмовнику. Наприклад: «Я почула, що тебе хвилює ситуація (та яка). Що для тебе важливо зараз... (відпочити, домовитись, вирішити, зрозуміти)» або «Ти зустрівся з..., ви говорили про.... Це викликало в тебе почуття...» Під час зворотного зв'язку важливо не давати оцінок та власних інтерпретацій.

    Далі слухач і спікер міняються місцями та все повторюється. Суперсила цієї вправи в тому, що ви відчуваєте себе почутим, коли ділитеся тим, що для вас важливо. Під час зворотного зв'язку виникає відчуття, що вас зрозуміли, що ви потрібні та прийняті. Усе в комплексі сприяє внутрішньому розслабленню.

    Позбудьтеся тривожності
    Перед тим, як наповнюватись енергією, бажано підготувати для неї місце всередині, позбутися всього, що бентежить, тягне за собою шлейф образ. Вправа допоможе прогнати тривожні думки й образи.

    Вам знадобиться пластилін чи кінетичний пісок. А тепер зліпіть... свою образу! Як вона виглядає? Ліпіть сміливо. Коли ваша образа готова, і вона вам подобається — знайдіть, що вона вам дає, за що б ви сказали їй «дякую» перед тим, як відпустити. Не подобається, як виглядає ваша образа «у плоті»? Знищте, розчавіть, переліпіть у те, що подобається. Тут головне відчути, що це ви керуєте своєю образою, а не вона вами. Згадую гарну фразу арт-терапевта Олени Тараріної: «Коли ми вмикаємо образу, то ніби перекриваємо краник з любов'ю всередині нас».

    Практикуйте «внутрішню усмішку»
    Коли ми говоримо про світський формат медитацій — ідеться насамперед про практику уважності.

    Спробуйте від 1 до 5 хвилин спостерігати за диханням чи за відчуттями в тілі або за тим, що відбувається в цей момент навколо нас. Дуже часто ми подумки або в минулому, або в майбутньому, а треба спробувати відчути себе в моменті «тут і зараз».

    Навіщо вчителям застосовувати медитацію на уроках?

    Також зробіть собі приємність і навчіться дарувати усмішку... кожній частинці свого тіла. Відчуйте стан усміхненості спершу всередині себе, а потім відправляйте його в руку, в ногу, в коліно. Це має бути тепле, сонячне відчуття. Потім зігрійте ним внутрішні органи — мозок, печінку, нирки. Загалом вправа займає не більше 5 хвилин.

    Врівноважте емоційний стан
    Спробуйте паралельно на правій руці відставляти мізинчик, на лівій — великий палець і навпаки. На одній руці — вказівний, на іншій — великий і навпаки.

    Друга вправа: одну долоню прикладіть до лоба, іншу — до потилиці, прикриваючи лобні та потиличні горбики. Зосередьтеся на диханні протягом наступних 30 секунд, але вправа має тривати не більше трьох хвилин. Дотики допоможуть увімкнути та задіяти певні частини мозку, і це допомагає швидкій релаксації, врівноваженню емоційного стану. Сильно натискати не треба — достатньо м'якого дотику.

    Якщо треба позбутися відчуття пригніченості, зняти стрес після неприємної розмови — практикуйте «позу Кука». Лівою рукою обхопіть праву щиколотку. Дихайте глибоко. Зробіть те саме, змінивши ноги. Потім розставте ноги на ширину плечей, з'єднайте пальці рук на рівні грудей та продовжуйте спокійно й глибоко дихати. Під час вправи притисніть язик до верхнього піднебіння. Якщо вперше будете виконувати вправу, краще переглянути ролик, яких багато на YouTub

    Джерело Освіторія

    Традиційні фізкультхвилинки втрачають ефективність? Пояснюємо чому та чим їх можна замінити

     

    Аби розслабити учнів на уроці, перемкнути увагу з однієї діяльності на іншу й у такий спосіб покращити сприйняття інформації, учителі й вчительки часто використовують фізкультхвилинки. Це може бути весела руханка під музику, невелика розминка чи навіть розспівка. На це йде дві-три хвилини – діти встають з-за парт, рухаються та збадьорюються, аби ефективніше продовжити роботу на уроці.

    Та звичні для нас руханки вже не працюють як раніше. Через війну ми перебуваємо в стані перманентного стресу, коли перемикання уваги з однієї діяльності на іншу може спричиняти зворотний ефект. Наприклад, вчителі розраховують, що після короткої зарядки діти сядуть за парти та сконцентруються на певному завданні. А може вийти так, що діти після фізкультхвилинки будуть емоційно збуджені та однаково неуважні.

    • Чому невелика руханка під час уроку вже не дає бажаного ефекту;
    • чим можна замінити традиційні фізкультхвилинки в школі;
    • як вони відрізняються для учнів на очному та дистанційному навчанні;
    • чому під час війни психологічний спокій учнів важливіший за їхні досягнення – про все “НУШ” розповіла Галина Сищук, засновниця центру діяльнісної освіти для учнів початкової школи “Стежка”, психологиня, представниця проєкту “Hibuki Therapy” в Україні (координаторка напряму освіти), півфіналістка “Global Teacher Prize Ukraine”-2020 і “Teacher Innovation Cup”-2020.

    НАВІЩО ДЕКІЛЬКАХВИЛИННІ ПАУЗИ НА УРОЦІ

    У відкритих джерелах можна знайти десятки посилань на руханки чи фізкультхвилинки для дошкільнят і школярів різного віку. Бо справді – декілька хвилин фізичної активності під час математики чи географії дають змогу зняти втому й зарядитися енергією.

    я дітей, які створила компанія #BraveKidsUkraine

    “Такі хвилинки називають по-різному – психологічні, фізкультхвилинки чи хвилинки відпочинку. А загалом мається на увазі перемикання одного різновиду діяльності на інший, – пояснює Галина Сищук. – Це також можливість змінити положення тіла, тобто порухатися і дати йому якесь фізичне навантаження. У такий спосіб ми допомагаємо дитячому організму надалі бути більш включеним в урок. А також даємо змогу по-іншому себе відчути фізично та емоційно”.

    Друге завдання фізкультхвилинок – дати змогу нервовій системі після невеликого збудження повернутися до стану спокою. Адже діти на уроці мають бути максимально сконцентровані. Вони намагаються щось запам’ятати, зрозуміти, виконати. А це велике навантаження на нервову систему.

    Фактично хвилинка відпочинку має допомогти нервовій системі піднятися спочатку, уявімо, на вершину гори, а потім плавно спуститися на рівнину.

    На вершині діти переживають емоційне збудження. Це відбувається через те, що під час фізкультхвилинки учні й учениці стрибають чи співають. А на рівнині вони мають спокійно повернутися до уроку, стишуючи емоції та отримуючи більше сил для зосередження уваги.

    ЧОМУ РУХАНКИ І ПІСНІ НЕ ДАЮТЬ ОЧІКУВАНОГО РЕЗУЛЬТАТУ

    Якщо раніше будь-яка фізична активність допомагала учням перемикнути увагу із завдання на танок, а потім – навпаки (тобто повернутися до уроку), то зараз це не працює. Як пояснює Галина, через війну ми перебуваємо в стані перманентного стресу. Якщо діти починають у щось грати, співати чи танцювати, тобто мають високий градус емоційного збудження, вони не можуть після цього заспокоїтися.

    Ми намагаємося дітей навчати, розуміємо, що їм треба змінювати різновиди діяльності, дати змогу відпочити й стараємося включити в урок фізкультхвилинку. Але в тому варіанті, у якому використовували її раніше, зараз включати не можна”, – впевнена Галина Сищук і пояснює, чому так.

    У стані стресу (а ми якраз у ньому вже тривалий час) людиною керує вегетативна нервова система, яка має дві функції:

    1. керувати організмом та його діяльністю, над якою ми навіть не задумуємося (виділення слини, кліпання очима чи дихання легенями);
    2. керувати станами організму, які є реакцією на будь-яку стресову ситуацію.

    Таких станів є три:

    • бийся;
    • біжи;
    • замри.

    Завдяки вегетативній нервовій системі у звичайному житті – без війни та перманентного стресу – ми легко і плавно переходимо з одного стану в інший. Наприклад, до нас прийшли друзі, відбулося збудження, і вегетативна нервова система вирішує, як поводитися. Оскільки друзі – це комфортні для нас люди, ми заспокоюємося. Якщо в цій компанії з’являється людина, якій ми не довіряємо, наша вегетативна нервова система вводить нас у стан “замри”, – пояснює Галина.

    Однак зараз вегетативна нервова система, яка є в стані перманентного стресу, не може переводити людину зі стану в стан, вона не гнучка. Виходить, що більшість людей, відчуваючи постійний стрес, застряють у якомусь зі станів, наприклад, “бийся” або “біжи””.

    Так само й у дітей, які навчаються в складних умовах, чують тривоги, є свідками обстрілів, нервова система перебуває в стані збудження постійно. Вона вже забула, як повертати організм назад у стан спокою.

    Якщо на уроці влаштувати рухливі ігри чи ввімкнути пісню, діти ще більше збуджуються і наче зависають у цьому стані, їм складно заспокоїтися.

    Саме тому треба замінити традиційну фізкультхвилинку на інші вправи, які допоможуть тілу і свідомості дійти до стану спокою, тобто спуститися з точки збудження в точку спокою, радить Галина Сищук.

    ЯКІ ВПРАВИ ДОПОМОЖУТЬ УЧНЯМ ЗАСПОКОЇТИСЯ ТА СКОНЦЕНТРУВАТИСЯ

    Щоби не вийшло так, що позитивна руханка чи пісенька на уроці завдали шкоди дитині, замість них можна використовувати вправи для заспокоєння. Галина Сищук навела декілька прикладів, які підходять що для очного, що для дистанційного навчання.

    Основне завдання психолога – ввести дитину чи дорослого в стан спокою тут і зараз. Для нас важливо, щоб нервова система з пікової точки спустилася вниз. Коли нервова система перебуває в стані спокою, тоді дитина чи доросла людина здатні сприймати нову інформацію”, – розповідає Галина.

    • Для заспокоєння добре підходять дихальні вправи (зі зразками таких практик, розроблених Світланою Ройз, можна ознайомитися тут).

    Наприклад, дитина водить вказівним пальцем однієї руки по кожному пальцю іншої руки. Коли підіймається вгору – вдихає, а коли опускається з пальчика вниз – видихає (як на картинці нижче).


    Скриншот із добірки дихальних карток від Світлани Ройз

    • Вправи на простукування дають змогу відчути своє тіло.

    Спочатку долонями треба постукати по плечах, обійнявши себе, як метелик. Потім по колінах, а далі можна й по партах. Якщо в класі багато дітей, які роблять вправу разом, звуки нагадуватимуть легкий дощ.

    тукування від Центру психічного здоров’я “Брейнкульт”

    “Ця вправа допомагає дитині відчути своє тіло й отримати розслаблення через напруження. Завдяки цьому нервова система дуже добре входить у стан спокою, – каже Галина. – Ми стимулюємо дітей себе простукати, але іноді вони роблять це дуже сильно, що свідчить про втрачений зв’язок із тілом. Такій дитині треба частіше робити цю вправу, щоб відчувати себе”.

    • Вправи на концентрацію передбачають, що треба зосередитися і думати про щось одне. Але дітям складно це зрозуміти на словах.

    Тому можна запропонувати їм покласти ручку (для письма) на два пальці однієї руки, розставивши їх, аби був баланс. Далі – підняти ручку на пальцях угору й порухати вліво-вправо чи вгору-вниз. Далі – з’єднати обидва пальці, продовжуючи рухати ручку, а насамкінець прибрати один палець, втримуючи ручку лише на одному пальці.

    https://nus.org.ua/wp-content/uploads/2024/04/word-image-195-300x218.png 300w" sizes="(max-width: 730px) 100vw, 730px" style="line-height:1.2;padding:0px;margin:0px 0px 40px;box-sizing:border-box;outline:none;list-style:none;height:auto;max-width:100%;display:block">

    Скриншот із сайту Kagouletheband

    Хвилинки концентрації допомагають активізувати всі сенсорні системи.

    Наприклад, вчитель/ка бачить, що дитина катається на стільці чи стукає по парті, навіть не розуміючи, що вона робить. Саме так мозок намагається повернути дитину в стан “тут і зараз” – що вона на уроці, перед нею парта, стіни, учні тощо.

    Оскільки мозок сприймає не тільки зорову інформацію, а і звукову, то, щоб зрозуміти, де він перебуває, йому потрібно більше інформації. Але мозку складно це зробити, тому тіло намагається відчути стілець, гойдаючись на ньому, або стукаючи по парті долонею. Це якраз і є насичення сенсорних систем інформацією, якої не вистачає мозку”, – додає Галина.

    Виходить, щоб допомогти дитині сконцентруватися, треба наситити її сенсорну систему необхідною інформацією. Якщо дитина гойдається на стільці, то варто сказати, аби вона торкнулася його спиною, ногами відчула підлогу, а руками – парту, навіть можна провести по ній руками. У такий спосіб дитина концентрується на своїх руках, ногах, спині, а мозок насититься необхідною сенсорною інформацією.

    • Також для заспокоєння дитини підходить балансувальна подушка-диск. Дитина може посидіти на ній стільки, скільки захоче.

    Якщо в класі або вдома є парта, за якою можна попрацювати стоячи, стільчик на одній ніжці чи великі м’ячі для фітнесу – це теж помічні речі.

    Я спостерігала, як дитина загойдувала себе на стільці, а потім узяла гумову подушку, посиділа й через певний час відклала. Тобто мозок наситився необхідною інформацією, і все – подушка більше не потрібна”, – каже Галина Сищук.

    Подібні вправи на простукування, нормалізацію дихання та концентрацію допомагають нервовій системі повернутися в стан спокою.

    Зі своїми учнями я використовую ще й нейровправи, щоб активізувати нові сенсорні зв’язки й щоби отримати певні результати навчання. Наприклад, коли вивчаємо звуки, розказую дітям, що приголосний твердий позначаємо однією рискою, приголосний м’який – двома, а голосний – кружечком. Чому б не відтворювати ці рисочки / кружечки пальцями, коли кажемо якесь просте слово, скажімо, “мама””, – наводить приклад нейровправи Галина.

    . Скриншот з Youtube-каналу Руслани Голянич

    • Нагадаємо, раніше на “НУШ” ми публікували добірку з 20 коротких відеовправ, які допоможуть у стресових ситуаціях повертати собі спокій. Їх підготувала дитяча й сімейна психологиня Світлана Ройз.
    • Нещодавно Світлана в партнерстві з ГО “Смарт освіта” та за підтримки GlobalGiving створила телеграм-канал “Стійкість для стійких”, де щодня публікує одну коротку вправу-практику для заспокоєння.
    • Про інші проєкти психологині для допомоги дітям в умовах стресу можна дізнатися за посиланням.

    ЧОМУ НАВЧАННЯ ВАЖЛИВЕ, АЛЕ ПІД ЧАС ВІЙНИ ГОЛОВНІШИЙ ДИТЯЧИЙ СПОКІЙ

    Галина Сищук акцентує, що в умовах війни та суцільного стресу навчання як таке відходить на другий план. Про засвоєння нової інформації та здобуття знань можна говорити лише за умови, що діти перебувають у стані спокою.

    Я спілкуюся з дітьми з Харкова, а також вчителями з різних куточків України. Усі ми помічаємо, що учні перебувають у дуже збудженому стані. Навіть ті, хто живе в західних регіонах, де немає таких обстрілів, як, наприклад, у східних, – додає освітянка.

    Мені здається, що громади, у які переїжджають евакуйовані родини, теж потребують психологічної підтримки. Адже так само травмуються, бо йде адаптація.

    Попри це, ми намагаємося вчити дітей за програмами, які не змінилися і не розвантажилися. А їм насправді не до нового матеріалу”.

    Якщо вчителі помічають в учнів відкат у знаннях, не варто цього лякатися, адже це нормальна реакція нервової системи. Вчитель/ка має розуміти, якщо рік тому навчив/ла дітей писати, це не означає, що вони прийдуть на наступний рік навчання з тими ж навичками. Вони можуть відкотитися у своїх знаннях на декілька років назад.

    Треба пояснювати батькам, що зошити не заповнені не тому, що вчитель/ка не працює. А тому, що діти потребують зараз іншого – заспокоєння, – каже Галина. – Звісно, в умовах тиску, коли є програми, адміністрація, батьки й таке інше, вчителям складно, адже для спротиву потрібні величезні емоційні ресурси. З іншого боку, вчительство має академічну свободу, тож може керувати бодай тим, що відбувається в класі”.

    За словами Галини, головна мета навчання під час війни – не забути те, що вчили раніше. А пріоритетним має бути психологічний стан дитини, а не її оцінки в школі.

    Інна Лиховид, “Нова українська школа”

    Титульне фото: НУШ

    Джерело НУШ