Як говорити з дітьми про війну?

 

Якщо дати коротку відповідь на питання, що винесене у заголовок, то буде: чесно і відповідно до віку.

 

Війна, яка приходить в країну, стає частиною життя кожного її жителя, незалежно від віку. І діти для війни навколо себе мають знайти вірне місце у своєму світогляді, щоб вирости дорослими, які будуть цінувати, берегти, захищати мир.

 

Навіть дошкільнята починають питати про те, що бачать і чують навколо (вибухи, сирени, переміщення у безпечне місце і т.ін.), реагують тривогою, плачем, «прилипанням» до батьків.

 

Трохи старші можуть підійти і запитати, що стало з тією людиною, яка померла (наприклад, загиблий солдат, якого показали по новинах).

 

Школярі середньої ланки – поцікавляться, чому розпочалася війна, а юнаки – почнуть розмову про ідеологію воюючих сторін. І в родини є унікальна можливість прояснити для дітей усі їхні питання у безпечний спосіб, примножуючи довіру і взаєморозуміння.

 

Якщо ж у дітей, особливо середнього і старшого шкільного віку, забрати таку можливість, вони все одно будуть шукати відповіді (на теренах Інтернету, на вулиці), але є велика вірогідність, що ті відповіді можуть бути для них травмуючими і невичерпними.

 

 

Тому батькам не варто:

 

    відмовчуватись і давати короткі, різки відповіді («Припини плакати», «Потім поговоримо»);

 

    робити вигляд, що нічого не відбувається;

 

    підмінювати причини подій (наприклад, сказавши, що поїхали у відпустку, а насправді – евакуювались);

 

    давати несправдні обіцянки (типу «Все буде добре»).